Єлизаветанки в Україні :
Previous Next
You are here:  
Рим, в річницю заснування Згромадження 2016 р. PDF Друк E-mail
Написав Адміністратор   
Вівторок, 27 вересня 2016 08:44

„Даром прийняли, даром давайте”. (Mт 10, 8 в)

Улюблені Сестри, Дорогі Члени Апостольської Спільноти св. Єлизавети,

Відзначаючи літургійний спомин святих Косми і Дам’яна, в 174 - річчю від дня заснування нашого згромадження, а також в 9 - ту річницю канонізації блаженної Maрії Луїзи, єднаємося у спільній прославі та подяці Богові за всі отримані благодаті. У контексті річниць, ми хочемо зосередити нашу увагу на євангельській сцені, в якій Ісус розсилає своїх учнів. Цей образ чудово вписується в наше особисте покликання, яке з волі Божої є посланням до кожного і кожної з нас, щоб зрозуміти харизму наших засновниць в даний час.

Ми запрошені до співпраці в будівництві Божого Царства, служачи бідним, хворим і людям похилого віку, християнське виховання дітей і молоді та дорослих (пор. К 5). В сьогоднішню Урочистість прагнемо ще більше оживити в собі цю свідомість, щоб плідніше служити нашим ближнім.

Вчитуючись в опис Євангелія св. Матвія (10, 1-16) ми бачимо, що Ісус посилаючи своїх учнів з місією проголошення Божого Слова, раніше підготував їх до цього служіння. Дав їм також конкретні апостольські настанови - до кого повинні йти, як повинні себе вести і що говорити. Але що найважливіше, Ісус наділив їх багатьма харизмами, даючи їм між іншим владу над духами і силу до зцілення з різних хворіб (пор. Mт 10, 1). Таким чином Апостоли були досконало приготовленні до своєї місії, не завдяки власному зусиллю і праці, але завдяки Божій силі. Тому Ісус наказав їм, щоб доручене служіння виконували зі старанністю, безкорисливо і невтомно, нагадуючи: «даром прийняли, даром давайте» (Mт 10, 8б). Служіння до котрого були обрані Апостоли, не було для пошуку власного зиску чи особистих пожитків, але службою Богові сповненою з великою віддачою. Бог в кожній ситуації, невпинно допомагає і обдаровує своєю милістю тих, які служать для Нього.

Наука, яку Христос скерував до Апостолів, нагадує нам про те, що покликання, котре кожен з нас отримав це не наша заслуга, а дар, отриманий від Бога. Він хоче, щоб ми були з Ним, тому вибрав нас і кожен день щиро обдаровує милостями, які нам потрібні для щоденного служіння. Нічого не маємо, нічого в цьому житті не маємо свого, «...тому що все це Твоє, все, що в цьому світі людина вважає своїм», - пише поет Ян Кочановський. Також св. Павло навчає «Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, то чому вихваляєшся, неначе б не одержав?» (1 Кор 4, 7). Таким чином, прийняття правди, що все наше життя характеризується добротою і любов'ю Бога, потребує великого смирення. То Господь озброює нас дарами і талантами, якими ми маємо безкорисливо і з повною відданістю ділитися з іншими.

Кохані Сестри, Дорогі Члени Апостольської Спільноти св. Єлизавети, Бог наділяючи нас безмірним даром любові квапить наше серце, щоб ми ділилися нею з ближніми. Він хоче, щоб ми виходили до людей і шукали тих, які зазнають різні труднощі, неспокій, смуток, страждання. Приклад такого самовідданого служіння залишили нам наші Засновниці. Вони з самого початку з великою самопожертвою йшли, щоб служити потребуючим, хворим і бідним людям. Керуючись любов’ю і милосердям, були готові також до віддачі свого життя про що написали в листі: "Не відлякує нас навіть думка про те, що перший хворий, який зажадає нашої допомоги, міг би нам принести смерть"(4.11.1850 р).

Св. Йоан Павло ІІ писав, що «Кожен, хто зупиняється біля страждання іншої людини, хоч би яким воно було, є добрим самарянином… В цю допомогу вкладає своє серце, не жаліючи також матеріальних ресурсів. Можна сказати, що дає себе, своє власне "я" відкриваючи то "я" для другої особи» (Salvifici Doloris 28). Часто в нашому розумінні, коли ми говоримо про надання допомоги, ми думаємо про матеріальне майно, про продукти, про конкретні вчинки. І дійсно так є – багато людей цього потребує, але це може бути найшвидший і найпростіший спосіб надання допомоги. Натомість подарувати комусь посмішку, виявити зацікавленість його проблемою, ситуацією, в якій знаходиться, дати свій час, який ми могли б призначити для себе, на свій відпочинок - це часами є справжня жертва. Так багато людей біля нас, в наших спільнотах, в сім'ях, в праці потребує просто людини, яка безкорисливо виявиться для них братом, приятелем, товаришем, яка його вислухає, дасть добру раду. Інколи ці прості на вигляд завдання бувають най труднішими і вимагають, щоб ми «вмерли» для своїх звичкам, егоїзму, зручності. Вдивляючись в приклад життя наших Засновниць, хай їх постава стимулює нас до охочого і радісного ділення отриманими дарами і талантами. "Те, ким ми є і чим ми володіємо, дано нам, щоб служило іншим. Дарма ми отримали, дарма ми і даємо. Наше завдання полягає на тому, щоб приносило плід в добрих справах" (Папа Франциск). Будьмо готові до щоденного спалення посеред одноманітних обов'язків, до жертвування своїх сил, здоров'я, часу і здібностей для блага інших.

Кохані Сестри, Дорогі Члени Апостольської Спільноти св. Єлизавети з нагоди річниць та спомину святих Косми і Дам'яна, бажаймо собі взаємно, щоб ми за прикладом наших святих Покровителів з радістю і щедрістю серця вміли в наших середовищах ділитися милосердною любов’ю з тими, які її потребують, а також щоб ми були апостолами непорушної надії для людей хворих, засмучених і загублених.

При цій оказії я прагну висловити свою вдячність всім Коханим Сестрам, а також Членам Апостольської Спільноти св. Єлизавети за молитву, пам'ять і надісланні побажання з нагоди мого Дня Ангела. Нехай Добрий Бог своїм благословенням рясно винагородить вам всілякі ознаки доброзичливості. Бажаючи доброго святкування з нагоди урочистостей я присилаю сердечні вітання також від Радних Генеральних Сестер та всіх мешканок генерального дому

віддана в Господі

C. М. Самуїля Вербінська

Генеральна Настоятельниця

 

Найпопулярніші

Юніорат
    Юніорат ...
Аспірантура
  Аспіранту...
Новіціат
  Новіціат ...